~К
~Кареглазая~
А що життя нав’язує мені не знаю й досі
і знову новий день дарує віру
Буває хтось промовить справді досі
і я чекаю наче падаю у прірву
Зберу думки до купи та й відзначу
Як далі з цим сумлінням мені жити
Чи розсміюсь чи як дитя заплачу
Але продовжую реальність цю любити.
Думаю с возрастом трудно учить....Всему свое время ведь...