Не одним нам судьбу такую
Испытать и принять пришлось,
То ли добрую, то ли злую –
Вместе тесно, но скучно врозь!
Не награда и не расплата,
То ли холод, то жар огня,
Может оба мы виноваты,
«Что темно нам средь бела дня» ?

Я так млію за тобою,
як ніколи ніхто не млів,
Так все дивлюсь за тобою,
Що й не мушу казати слів,
Так сумую за тобою ,
як за волею в клітці птах,
і чекаю, і не знаю,
чи ж то правда в твоїх очах.

Я так хочу до тебе,
Як до матері немовля…
Я так хочу до тебе,
Як до неба ота земля….

Всі на світі бажання,
Все, що маю, віддав би я-
Лиш би кожного ранку
Називати твоє йм’я..

Я так хочу до тебе,
Як то можна так хотіти,
Щоб всю ніч і чекати знак,
Поки свічка буде горіти,
поки мила не скаже – так...

Я так млію за тобою,
як ніколи ніхто не млів,
Так все дивлюсь за тобою,
Що й не мушу казати слів,

Я так хочу до тебе,
Як до матері немовля…
Я так хочу до тебе,
Як до неба ота земля…